ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ КАНДИДАТІВ У ВОДІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Анотація

У статті розглянуто окремі аспекти психологічної готовності курсантів — майбутніх водіїв до керування транспортними засобами (ТЗ). Акцентовано підвищений рівень психологічної небезпеки при керуванні автотранспортом, у зв’язку з чим зроблено ухил на аналіз передумов готовності майбутніх водіїв до адаптації в умовах нової специфічної діяльності, пов’язаної з керуванням та взаємодією з іншими учасниками дорожнього руху. Обґрунтовано потребу актуцентування уваги майбутніх водіїв на психологічних складниках участі у дорожньому русі та можливих психологічних та психофізіологічних ризиках для курсантів. Описано основні складники оцінки готовності курсантів до водіння при вивченні Правил дорожнього руху та практикування за кермом. Визначено важливі якості та риси, які мають бути притаманні майбутнім водіям для успішного здійснення керування, а також для комфортного психологічного самопочуття за кермом. Акцентовано увагу на понятті емоційного вигорання водія, що пов’язує зниження рівнів емоційної стійкості та уважності при керуванні певний термін часу (2–3 роки). Виокремлено особливості темпераменту та нервово-психічні особливості досліджуваних, які мають визначальний вплив на успішність керування та параметри психофізіологічної безпеки майбутнього водія. Деталізовано питання профілактики та подолання надмірної емоційної напруги у зв’язку із підготовкою майбутніх водіїв до керування автотранспортом та виокремлено нагальність недопущення емоційно нестійкого стану, що може призводити до втрати уважності та впевненості у собі під час керування, та призвести до тяжких наслідків, в тому числі і для психічної сфери водія.