ПОСТНЕКЛАССИЧНА МОДЕЛЬ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ НАУКОВЦЯ-МЕДИКА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18524/2304-1609.2017.2(44).135365

Ключові слова:

самореалізація, самоорганізація, психологічний резерв, особистість дослідника, відкрита нелінійна система/середовище

Анотація

У статті представлені результати емпіричного дослідження психологічного резерву самореалізації вченого-медика. Була запропонована трьохфакторна модель самореалізації особистості вченого-медика, загальна спрямованість характеристик 1-го фактора якої дозволяє говорити про узгодженість процесів творення і руйнування, тенденцій до розширення і / або звуження психологічного простору особистості дослідника, що визначають рівень / тип самореалізації; загальна спрямованість характеристик 2-го фактора дозволяє говорити про єдиний патерн властивостей, які характеризують «відкритість» особистості в просторово-часовому і функціональному планах ( «свобода для ...» — «свобода від ...») як про цільову детермінанту самореалізації особистості дослідника; а загальна спрямованість характеристик 3-го фактора дозволяє говорити про узгодженість тенденцій до збереження і зміни як про циклічну детермінацію даного процесу. В якості індикаторів психологічного резерву самореалізації особистості дослідника як відкритої нелінійної системи/середовища було розглянуто: фазу (самоактуалізізація — криза), форму (професійне самовизначення — прагнення до свободи і незалежності) і стадію (самоприйняття і синергічність — самозміна і сензитивність), розглядаючи досліджуваний процес в контексті динамічної гармонії кумулятивних і дисипативних процесів, конструктивних і деструктивних трансформацій, що визначають масштаб, інтенсивність і спрямованість активності вченого-медика в певних і/або невизначених умовах науково-дослідницької діяльності: стійкість, самосприйняття і самоствердження особистості дослідника в професійній діяльності, «ускладнення» її системної організації і коеволюція і/або нестійкість і біфуркації, «звуження» психологічного простору і самозмінювання. При цьому показниками психологічного резерву особистості вченого-медика були визначені: спрямованість особистості дослідника інформаційних ресурсів, її соціально-психологічну зрілість та відкритість новому досвіду і готовність до змін, що впливають на тип і стратегії самореалізації взагалі.

Посилання

Vlasenko,Yu.A. (1998). Psihologicheskayafenomenologiyainnovatsionnogopotentsialalichnosti [Psychological phenomenology of innovative potential of the personality].Naukaiosvita — Science and education, 4–5, 41–45. [inRussian].

NikiforovG.S. (Ed.) (2007).Diagnostikazdorovya.Psihologicheskiypraktikum[Diagnostics of health. Psychological practicum]. Saint Petersburg: Rech[in Russian].

Yeliseyev, O.P. (2004).Praktikumpopsihologiilichnosti [Practicum on Psychology of Personality].Saint Petersburg: Piter[in Russian].

Ilyin E. P. (2008).Differentsialnayapsihologiyaprofessionalnoydeyatelnosti [Differential psychology of professional activity]. Saint Petersburg: Piter[in Russian].

StolyarenkoL.D.(Ed.) (2003).Osnovyipsihodiagnostiki: Praktikum [Basics of Psycho-diagnostics: Practicum]. Rostov on Don: Feniks[in Russian].

Sannikova, O.P., &Kuznetsova,O.V.(2009).Adaptivnostlichnosti: [Adaptability of personality]. Odessa: N. P. Cherkasov [in Russian].

Sobchik L. N. (2003).Psihologiyaindividualnosti.Teoriyaipraktikapsihodiagnostiki[Psychology of personality.Theory and practice of psychodiagnostics]. Saint Petersburg: Rech [in Russian].

Sonin V. A. (2004).Psihodiagnosticheskoepoznanieprofessionalnoydeyatelnosti[Psychodiagnos tic knowledge of professional activity].Saint Petersburg: Rech[in Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-06-26

Номер

Розділ

Статті